Поняття й види аудиторських доказів (МСА 500)

Аудиторські докази — це інформація, отримана при формулюванні висновків, на яких ґрунтується думка аудитора. До них ставляться первинні документи, бухгалтерські записи, інша підтверджувальна інформація. МСА розглядають основні аспекти аудиторських доказів у стандарті МСА 500 «Аудиторські докази».

Ціль МСА 500 — установлення стандартів і надання керівництва відносно кількості і якості аудиторських доказів, необхідних у ході аудиту фінансової звітності.

Аудиторські докази повинні бути достатніми для формулювання розумних висновків, на яких ґрунтується думка аудитора. Докази збираються за кожним твердженням, нерідко один доказ може підтвердити кілька затверджень.

У ході одержання аудиторських доказів може використовуватись тестування засобів контролю, а також проводитись аудиторські перевірки за істотою.

Тестування засобів  контролю — тестування, проведені з метою одержання аудиторських доказів, що характеризують ефективність функціонування систем бухгалтерського обліку й систем внутрішнього контролю.

Процедури перевірки по суті — це процедури, які виконуються з метою одержання достатніх аудиторських доказів для виявлення істотних фальсифікацій у фінансовій звітності. Ці процедури можуть здійснюватися у вигляді детальних тестів господарських операцій і аналітичних процедур (МСА 520).

Тестування коштів контролю проводитися для підтвердження оцінки ризику системи внутрішнього контролю, а процедури по суті - для перевірки передумов, на підставі яких підготовлена фінансова звітність.

Достатніст ь-  належних аудиторських доказів являє собою кількісну міру зібраних у ході аудиту доказів. Звичайно аудитор опирається на докази переконуючі, але не вичерпні по характеру.

Доречність — це якісна властивість аудиторських доказів, що використовується в ході перевірки.

На думку аудитора впливає:

- аудиторська оцінка характеру й величини невід'ємного ризику на рівні фінансової звітності й на рівні сальдо рахунків;

- характер систем бухгалтерського обліку, системи внутрішнього контролю й оцінка ризику коштів контролю;

-  істотність перевіряємої статті або статей;

- попередній досвід;

- результати аудиторських процедур, у т.ч. по виявленню шахрайства;

 - джерела й достатність наявної інформації.

При одержанні аудиторських доказів шляхом процедур перевірки по суті, аудитор повинний розглянути їхню достатність із метою підтвердження передумов підготовки фінансової звітності.

Передумови підготовки фінансової звітності — це, по суті, думка керівництва підприємства, яке перевіряється що в явній і неявній формі виражено у фінансовій звітності.

Передумови підготовки фінансової звітності можуть бути розбиті на наступні категорії:

Існування — підтвердження існування активу або зобов'язання на певну дату;

Права й обов'язки — підтвердження приналежності активів і зобов'язань суб'єктову на певну дату;

Виникнення — підтвердження того, що операції звітного періоду ставляться до суб'єкта;

Повнота — підтвердження повноти інформації, відбитої у фінансовій звітності;

Вартісна оцінка — підтвердження належної вартісної оцінки елементів фінансової звітності;

Точний вимір — підтвердження правильної кількості відбиття операцій і віднесення доходів і видатків до потрібного періоду;

Подання й розкриття — розкриття й класифікація статей відповідно до основних принципів фінансової звітності.

Аудиторські докази збираються по кожній окремій категорії передумов, і наявність однієї з них не може компенсувати відсутність іншої.

            По джерелах докази діляться на:

•   отримані від підприємства, що перевіряється  - внутрішні;

•   отримані з інших джерел - зовнішні.

            По характеру  розрізняють наступні аудиторські докази:

•  візуальні - результати огляду, спостереження;

• документальні - інформація, отримана з паперових, електронних і інших носіїв;

• усні - отримані при опитуваннях персоналу або у формі заяв керівництва.

При оцінці надійності доказів варто враховувати чотири правила:

1)   докази, отримані із зовнішніх джерел, надійніше отриманих із внутрішніх джерел;

2) докази, отримані із внутрішніх джерел, більш надійні, якщо системи бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю ефективні;

3)  докази, зібрані аудитором, надійніше доказів, наданих суб'єктом;

4)  докази у формі документів і письмових заяв надійніше заяв, представлених в усній формі.

Якщо докази, отримані з різних джерел, суперечать один одному, аудитор повинний провести додаткові процедури з метою з'ясування реального стану справ. Якщо є серйозні сумніви із приводу істотного затвердження, аудитор повинний одержати достатні й доречні докази для усунення таких сумнівів. Якщо це не вдається, то він повинний виразити умовно-позитивну думку або відмовитися від вираження думки.

МСА 500 „Аудиторські докази” установлює наступні процедури одержання доказів:

1.  Інспектування — перевірка записів, документів або матеріальних активів. У ході інспектування можна одержати аудиторські документальні докази різного ступеня надійності:

•   створені третіми сторонами й перебувають у них;

•   створені третіми сторонами, але перебувають у суб'єкта;

•   створені суб'єктом і перебувають у нього.

2.  Спостереження — вивчення процесів або процедур, виконуваних іншими особами.

3.  Запити й і підтвердження — пошук і одержання інформації в обізнаних осіб у межах або за межами суб'єкта. Запити можуть бути письмовими або усними.

4. Підрахунок — перевірка точності арифметичних розрахунків або виконання самостійних розрахунків.

5. Аналітичні процедури — аналіз значимих показників і тенденцій.