Головна сторінка -
НовиниНовиниДивіться також: Затверджено нову форму декларації по ПДВ! Аудиторською палатою затверджено нову форми звітності №1-аудит (річна) «Звіт аудиторської фірми (аудитора) про надані аудиторські послуги» та Інструкцію щодо її складання! Вимоги, яких необхідно дотримуватися платникам податків при оформленні скарг. Мінфін затвердив Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів Аудиторська палата застосовує стягнення до аудиторів В ДПА України запрацювала «пряма» телефонна лінія Судова практика застосування штрафних санкцій ДПС12 березня 2009 / Залишив(ла):Admin
Огляд судової практики щодо поширення ст. 250 Господарського кодексу України на правовідносини у сфері застосування органами ДПС штрафних (фінансових) санкцій
І. У пункті 1.5 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон України №2181-ІІІ) штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами. Згідно з пунктом 17.1 статті 17 того самого Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону № 2181-ІІІ. Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених Законом № 2181-ІІІ, застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.
ІІ. Виходячи зі змісту ст. 1 Господарського кодексу України - цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно до ст.2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання, поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Відповідно до ст.10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", в редакції Закону №3813-ХП від 24.12.1993р., державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі. Таким чином, у даних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Згідно зі ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участю суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Преамбулою Закону України №2181-ІІІ передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Згідно зі ст. 15 пп. 15.1.1 Закону України №2181-ІІІ за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, (або іншими Законами України) не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Відповідно до вимог п. 17.3 Закону України №2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що застосовані до позивача штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм Господарського кодексу України, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 вказаного Кодексу.  Версія для друкуКоментарів: 0 |
 Вхід Пошук у статтях та новинах Курси валют на 08.05.2024
|
Аудиторські фірми
Електронна база документів
Online - консультація аудитора