• Закон України про аудиторську діяльність
• Види перевірок
• Результат аудиту
• Міжнародні стандарти аудиту
• Аудиторські послуги
• Аудит касових операцій

Пошук за назвою:    
Розширений пошук

• Електронна база документів
• Сертифікація
• Спілки, федерації
• Семінари та конференції
• Інформація про ДПА
• Корисні сайти
• Журнали та газети
• Перевірити статус платника ПДВ

• Податок на прибуток
• ПДВ
• Єдиний податок

• Акцизний збір
• Збір за забруднення навколишнього середовища

• Державне мито
• Плата за землю
• Рентні платежі
• Торговий патент та деякі види підприємницької діяльності

• Закон України про бухгалтерський облік та фінансову звітність
• Положення (стандарти) бухгалтерського обліку
• Облікова політика підприємства
• Міжнародні стандарти фінансової звітності

• Програмне забезпечення

Чинним законодавством запроваджені умови щодо застосування пільг по податку на додану вартість. Запровадження таких умов передбачає добросовісність суб'єктів господарювання по їх використанню, не зловживання правом на пільгу.

Недоліки вантажної митної декларації є перешкодою для застосування нульової ставки ПДВ в оподаткуванні.

Приклад 1.

Позиція платника податків: податковим органом неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування сум податку на додану вартість, оскільки з позиції платника податків правомірно застосовано нульову ставку цього податку у господарських відносинах при купівлі-продажу товарів, що призначені для споживання за митною територією України і факт переміщення яких через кордон засвідчено належним чином (на їх суму) оформленими вантажним митними деклараціями.

Позиція ОДПС: платником податків неправомірно застосовано пільгову ставку податку на додану вартість, через неналежно оформлену вантажно-митну декларацію, чим порушено вимоги пункту 6.2 статті 6 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі-Закон), з огляду на недостовірну інформацію і дані.

Рішення суду. Верховним Судом України підтримано позицію суду апеляційної інстанції про правомірність дій органу державної податкової служби з наступних підстав.

Згідно вимог вказаного пункту 6.2 Закону товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією.

Законодавець ставить право платника податку на застосування пільгової нульової ставки у залежність від факту переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких здійснюється операція купівлі-продажу, який має підтверджуватись належним чином оформленою вантажною митною декларацією, що відповідає вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за № 443/2247. (далі - Інструкція).

Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено апеляційним судом, надана позивачем вантажна митна декларація не відповідає встановленим вимогам, оскільки на ній немає відмітки про фактичне вивезення за межі митного кордону України товарів, оподатковуваних за нульовою ставкою.

Рішення суду мотивовано тим, що первинні бухгалтерські документи дочірнього підприємства "В", яке на підставі укладених з позивачем - платником податків договорів комісії виступало посередником при укладанні зовнішньоекономічних контрактів, визнані недійсними рішенням районного суду. На підставі цього факту суд дійшов висновку про недійсність вантажно-митних декларацій, підписаних директором дочірнього підприємства "В".

Враховуючи зазначене, оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства та не підтверджені належними доказами перетинання товарів митного кордону, що оподатковувалися за нульовою ставкою ПДВ, суд відмовив платнику податків у задоволенні позову.

Приклад 2.

Позиція платника податків: податковим органом неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення до відшкодування сум податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з цього податку.

Позиція ОДПС: платником податків неправомірно застосовано нульову ставку податку на додану вартість, через те, що вантажна митна декларація містить відомості стосовно одержувача товару, які не відповідають дійсності, що спростовує факт здійснення експортної операції, чим порушено вимоги пункту 6.2 статті 6 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Рішення суду. Вищим адміністративним судом України підтримано позицію органу державної податкової служби враховуючи наступне.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією, коли усі її графи заповнені відповідно до вимог вищевказаної Інструкції. Відповідно до п.1.7 Інструкції одержувач - це зазначена в транспортному документі особа, якій перевізник згідно з транспортними документами або за дорученням відправника має передати у володіння товари. Згідно з вимогами цієї ж Інструкції у графі 8 наводяться відомості про одержувача товарів, а у випадку якщо одержувач товарів - іноземна особа, в графі 8 вантажної митної декларації зазначається найменування та місцезнаходження іноземного підприємства.

Згідно отриманої інформації від торгівельно-економічної місії у складі Посольства України у США Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України встановлено, що відповідно до отриманої інформації з відділу реєстрації корпорацій Офісу Державного Секретаря штату Каліфорнія компанія, зазначена в графі 8 як отримувач товару офіційно зареєстрована не була. Такі дані підтверджуються також НЦБ Інтерполу в США.

Таким чином, вантажна митна декларація містить відомості стосовно одержувача товару, які не відповідають дійсності, що спростовує факт здійснення як такої експортної операції за вказаним позивачем контрактом, а тому позивач - платник податку безпідставно застосував нульову ставку податку на додану вартість.

Приклад 3.

Позиція платника податків. здійснення експортних операцій підтверджується вантажними митними деклараціями, що завірені гербовою печаткою митного органу, які підтверджують факт вивозу товарів за межі митної території України. Тобто, платником виконані вимоги п. 8.1, 8.6 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість», що в силу пп. 7.7.3 п. 7.7 вказаного Закону, надає останньому право на отримання відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України (в редакції Закону, що діяла до 25.03.05).

Позиція ОДПС: ДПІ проти доводів позивача - платника податків заперечує з мотивів їх необґрунтованості.

Рішення суду. Вищим адміністративним судом України скасовані попередні рішення у справі, що були прийняті на користь платника податків, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до припису ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за правилами якого здійснювався розгляд справи у господарських судах першої та апеляційної інстанцій, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За змістом ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

В матеріалах справи містяться копії вантажних митних декларацій за змістом яких підтверджується здійснення позивачем експорту товарів за межі митної території України. Однак, в порушення вказаних вище положень процесуального закону, копії зазначених вантажних митних декларацій не є належним чином завіреними, а отже не можуть розцінюватись як письмові докази, що підтверджують чи спростовують обґрунтованість вимог позивача.