• Закон України про аудиторську діяльність
• Види перевірок
• Результат аудиту
• Міжнародні стандарти аудиту
• Аудиторські послуги
• Аудит касових операцій

Пошук за назвою:    
Розширений пошук

• Електронна база документів
• Сертифікація
• Спілки, федерації
• Семінари та конференції
• Інформація про ДПА
• Корисні сайти
• Журнали та газети
• Перевірити статус платника ПДВ

• Податок на прибуток
• ПДВ
• Єдиний податок

• Акцизний збір
• Збір за забруднення навколишнього середовища

• Державне мито
• Плата за землю
• Рентні платежі
• Торговий патент та деякі види підприємницької діяльності

• Закон України про бухгалтерський облік та фінансову звітність
• Положення (стандарти) бухгалтерського обліку
• Облікова політика підприємства
• Міжнародні стандарти фінансової звітності

• Програмне забезпечення

ДПАУ винайшла власне визначення маркетингу. На її  думку витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи щодо пакування то розміщення товарів

За визначенням славнозвісного Філипа Котлера маркетинг - це вид людської діяльності, спрямованої на задоволення нестатків і потреб за допомогою обміну (з книги "Основи маркетингу"). Хоч маркетинг в цивілізованому світі і є головним рушієм продажу товарів (реклама є лише одним із складових етапів проведення маркетингових компаній),  вітчизняні контролюючі органи мають відверто негативне ставлення до маркетингових послуг, які надаються суб'єктами підприємництва один одному. Хоча тій самій ДПАУ не завадило би проводити періодичні маркетингові дослідження щодо ставлення підприємців та населення, наприклад, до ПДВ, перевірок, податкової міліції, акцизних марок на алкоголь, повернення податкового кредиту, якості обслуговування в офісах податкових інспекцій тощо. Звісно, таке дослідження виявило би багато негативних явищ, а тому його і не проводять, адже у нас з цими питаннями ніби все "добре" як в старі добрі часи "застою".

Наприклад, наказом Держфінмоніторингу України від 27.12.2005 р. № 249 затверджено Типологію легалізації злочинних коштів в Україні в 2004 - 2005 роках. У Типології наведено результати досліджень державних органів - учасників системи протидії легалізації злочинних коштів, приклади реальних справ, пов'язаних з "відмиванням". Серед найбільш "вдалих» прийомів та методів незаконних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності зазначено, зокрема, оплату наданих іноземним партнерам послуг (маркетинг, рекламна кампанія тощо). Всередині країни фіктивні фірми використовуються для заниження прибутку легальної фірми, наприклад, через безтоварні операції (маркетингові, транспортні, консалтингові та інші послуги).

Міністерство юстиції також має "зуб" на маркетинг, адже відповідно до пункту 128 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін'юсту від 30.12.2004 р. № 144/5, у редакції від 19.01.2005 р. № 61/10341, головним завданням дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності при аналізі витрат на маркетинг є з'ясування питання, чи включаються до складу валових витрат підприємства витрати на маркетингові послуги.

Проти маркетингу виступає і Міністерство фінансів України, яке в Листі від 25.04.2008 р. № 31-20010-3-8/3337 "Щодо схем мінімізації сплати податків очима МФУ" говорить: "Механізми запровадження оптимізації податкового навантаження можуть виступати:

... 3) придбання сумнівних з точки зору фактичного на дання і використання у господарській діяльності послуг (маркетинг, мерчандайзинг, інформаційні, консультативні, юридичні, права використання товарних знаків тощо)".

Але головний опір маркетинг відчуває з боку ДПАУ. Яка в одному із останніх Листі від 08.04.08 р. № 3146/6/15-016 "Про включення витрат на маркетинг до складу валових витрат" навіть ввела власну термінологію щодо маркетингу, хоча маркетингом займатися боїться. На думку ДПАУ витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону (334/94-ВР) платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Це вже відкриття made in DPAU і Філіп Котлер відпочиває. Напевно ДПАУ не знає, що для того щоб розмістити чи прорекламувати який-небудь новий товар чи послугу, слід створити цей товар (на складі він автоматично не з'явиться) чи послугу, винайти чи видумати щось новеньке, вивчити попит на нього серед цільових аудиторій, провести опитування, виготовити дослідну партію, отримати декілька шишаків та млинців комом тощо. А вже потім продавати, розміщувати та рекламувати.

З таким підходом до маркетингу з боку ДПАУ відверто можна сказати, що його в Україні немає (як не було і сексу в СРСР).

Як виходи із ситуації пропонуються докладно підготовані договори (якісні договори є на сайті журналу "Податкове планування" www.nalogovnet.com), звіти, маркетингову діяльність доцільно з самого початку фіксувати в Статуті підприємства, тощо. Але все одно це не дає стовідсоткового результату в нинішніх умовах. Його практично можна отримати, якщо маркетингові послуги "матеріалізувати", наприклад, у вигляді нематеріальних активів, презентацій, баз даних, комп'ютерних програм, літературних творів з маркетингу (банальний продаж втридорога книг з маркетингу за ціною меншою за основні фонди непов'язаними особами вирішує багато питань щодо валових витрат).

Віталій МОСЕЙЧУК

За матеріалами Книги маразмів України. Оригінал статті: http://www.marazm.org.ua/tax_prib/4_47.html 

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ від 08.04.2008  N 3146/6/15-016

  Щодо включення витрат на маркетинг до складу валових витрат

Державна податкова адміністрація України розглянула лист Європейської Бізнес Асоціації від 26.03.2008 N 434/2008/AC щодо податкового обліку витрат на просування продукції на ринку (до листа Європейської Бізнес Асоціації від 13.02.2008 N 198/2008/EOV) і повідомляє.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.

Отже, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Заступник голови С.Чекашкін

МIНIСТЕРСТВО ФIНАНСIВ УКРАЇНИ

ЛИСТ від 25.04.2008  N 31-20010-3-8/3337

Щодо схем мінімізації сплати податків очима МФУ

МФУ спільно з ДПАУ, Мінекономікою, Держмитслужбою, Мін'юстом проведено аналіз найбільш розповсюджених схем мінімізації податків.

Умовно схеми мінімізації податкових зобов'язань можна розділити на дві категорії.

До першої категорії відносяться схеми, що основані на прогалинах законодавства або з використанням різних систем оподаткування, застосовуємих у національному законодавстві, з різним фіскальним навантаженням. Так, залежно від напрямків спрямування капіталу, рівень оподаткування прибутку коливається від 0 до 36,25 відсотка.

Друга категорія схем мінімізації податкових зобов'язань пов'язана з прямим порушенням норм законодавства - ухилення від оподаткування за рахунок підробки документів, не відображення у податкових деклараціях податкових зобов'язань, використання підставних ("фіктивних") юридичних або фізичних осіб.

Ліквідування схем першої групи можливо на рівні внесення відповідних змін до законодавства.

Схеми мінімізації податків другої категорії знаходяться у площині адміністрування податків, що обумовлює необхідність удосконалення механізмів саме адміністрування (лише частково регулюються законодавством).

Базовим елементом такого роду схем є залучення суб'єктів господарювання, що виконують функцію перенесення об'єкта оподаткування на інших суб'єктів господарської діяльності з відмінними від загальних (більш сприятливими) ставками оподаткування.

Механізми запровадження оптимізації податкового навантаження можуть виступати:

1) заниження ціни реалізації;

2) використання "транзитних" підприємств з метою збільшення ціни покупки;

3) придбання сумнівних з точки зору фактичного на дання і використання у господарській діяльності послуг (маркетинг, мерчандайзинг, інформаційні, консультативні, юридичні, права використання товарних знаків тощо);

4) залучення запозичення ресурсів під завищений процент;

5) проведення попередньої оплати;

6) здійснення нетипового експорту;

7) приріст запасів;

8) продаж товарів через платників єдиного податку;

9) операції з нематеріальними активами;

10) перерахування коштів на "фіктивне" підприємство з подальшим банкрутством останнього і віднесенням за боргованості до складу валових витрат;

11) проведення свідомо збиткових операцій, які є не типовими для основної діяльності (в том числі з використанням товарного кредиту).

У зв'язку з небажанням сплачувати податки в повному обсязі, а також через відсутність можливості перенесення об'єкта оподаткування на нерезидентів або суб'єктів господарювання, що сплачують податки за заниженими ставками, підприємці вдаються до різноманітних схем мінімізації податкових платежів, направлених на перенесення об'єкта оподаткування на підприємства всередині країни, які його нівелюють простим недекларуванням і відповідною несплатою податків до бюджету.

Використання таких "фіктивних" підприємств, прямо або через транзитні підприємства, можна віднести до другої категорії схем мінімізації податкових зобов'язань, пов'язаних з ухиленням від оподаткування.

Приклади застосування схем можна знайти у всіх регіонах. Але в цілому регіонами-лідерами із застосування таких схем залишаються області, в яких генерується найбільша база оподаткування, тобто в яких зосереджено більшість підприємств високорентабельних галузей (м. Київ, Дніпропетровська, Донецька, Одеська області).

Але поглиблений аналіз показує, що використання певних схем мінімізації пов'язано не з певними регіонами, а з конкретними фінансово-промисловими групами. Так, для великих вертикально інтегрованих груп, таких як "Приват", "СКМ", "IСД", характерним є перерозподіл ПДВ всередині групи шляхом здійснення експортних операцій через договори комісії.

Для груп "Приват", "Смарт" (на сьогодні поглинається "СКМ")

характерно здійснення операцій через транзитні підприємства із заниженням ціни реалізації на початку ланцюга та збільшенням ціни на його завершенні.

Для підприємств, що використовували податкові векселі, характерним було використання нарощування товарних запасів, передплат, придбання сумнівних послуг та нематеріальних активів. Прикладами можуть виступати підприємства Одеської, Дніпропетровської областей та підприємства, що належать до групи "АIС" (імпорт автомобілів).

Органами ДПС проводиться системна робота щодо своєчасного виявлення та припинення діяльності суб'єктів господарювання з ознаками "фіктивності" та створених на їх основі конвертаційних центрів.

     <...>

Актуальним є питання проведення перевірок підприємств, які мінімізують податкові зобов'язання шляхом придбання здійснення операцій з цінними паперами, в тому числі з так званими "технічними (мусорними)" акціями, які не забезпечені реальними активами. Реєстрація та випуск на ринок таких акцій пов'язані тільки із створенням "технічного" інструменту для протиправної діяльності учасників фондового ринку, які не висвітлюють реально отримані доходи від вказаних операцій, а лише штучно формують свої витрати. За результатами 42 документальних перевірок підприємств зазначеної категорії регіональними податковими органів ДПС донараховано 216,2 млн грн., в тому числі 197,7 млн грн. податку на прибуток та 18,3 млн грн. ПДВ, зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 90 млн гривень.

На сьогодні дієвим кроком Уряду у напрямі унеможливлення використання схем мінімізації податкових зобов'язань є запровадження механізму подання розшифровки податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів платниками податку до податкових органів згідно з розпорядженням КМУ від 06.02.2008 р. N 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість" та наказом ДПАУ від 17.03.2008 р. N 159 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованим у Мін'юсті 19.03.2008 р. за N 224/14915.

Наступним кроком стало затвердження Урядом низки заходів щодо забезпечення своєчасного відшкодування ПДВ розпорядженням КМУ від 02.04.2008 р. N 562-р, яким передбачено проведення до 01.07.2008 р. ДПА інвентаризації реєстру платників ПДВ та інвентаризацію залишку невідшкодованих сум податку і забезпечення своєчасного проведення перевірок заявлених платниками сум до відшкодування ПДВ та відшкодування сум цього податку тощо.

На виконання положень Указу Президента України від 25.02.2008 р. N 115/2008 Мінфіном розроблено проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість", який направлено КМУ (лист від 03.04.2008 р. N 31-20020-3-8/2539), яким передбачено скасування вексельної форми сплати ПДВ при імпорті товарів на митну територію України та запроваджується податкова звітність з розшифровкою податкового кредиту та видаткових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Мінфіном розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (309-17), яким вносяться зміни до Кримінального, Кримінально-процесуального (1001-05, 1002-05, 1003-05), Господарського кодексів України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Проектом передбачено: уточнення поняття "фіктивного підприємництва"; надання права податковим органам звертатися до судових органів про визнання фіктивною господарської діяльності суб'єкта господарювання; встановлення, що за розслідування у справах про злочини шодо фіктивного підприємництва здійснюватимуться органами, які порушили справу (на сьогодні такі розслідування здійснюються органами МВС); що припинення діяльності суб'єкта господарювання за рішенням суду регулюватиметься законом (на сьогодні - тільки відповідно до норм Господарського кодексу); встановлення обмеження для фінансових установ щодо здійснення видаткових операцій за рахунком виключно з дати отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення податкового органу про взяття рахунка на облік в органах ДПС.

Найближчим часом цей законопроект буде направлено до КМУ відповідно до вимог Регламенту КМУ.

Розроблений ДПАУ проект Закону України "Про застосування звичайних цін при здійсненні податкового контролю", яким передбачено внесення змін до податкового законодавства в частині застосування звичайних цін, направлено КМУ (лист від 16.02.2008 р. N 139/3/15-0311).

З метою запобігання ухиленням від сплати ввізного мита окремими суб'єктами господарювання при зворотному ввезенні в Україну товарів українського походження, у тому числі виготовлених на територіях ВЕЗ, а також з давальницької сировини іноземного замовника, Держмитслужбою розроблено проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Єдиний митний тариф", який прийнято ВРУ 15.04.2008 р.

Таким чином, прийняття зазначених законопроектів дозволить посилити профілактичні заходи щодо попередження та своєчасного викриття фактів ухилення від сплати податків, виявляти на етапі реєстрації та при здійсненні перевірочних заходів контролюючими органами суб'єктів господарювання, які здійснюють фіктивну діяльність, що призведе до позитивних наслідків.

Поряд з цим з метою унеможливлення використання схем мінімізації податкових зобов'язань пропонуємо:

I. Внести зміни до законодавства з питань оподаткування:

До Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" :

- пп. 5.4.6 ст. 5 у частині обмеження частки витрат, що відносяться до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) 5% від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік; - пп. 7.2.1 ст. 7 у частині оподаткування операцій із надання страхових послуг за загальною ставкою в розмірі 25% від оподатковуваного прибутку;

- до ст. 18 та частини четвертої ст. 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування" в частині надання пільг зі сплати ввізного мита на майно, що ввозить ся в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями, а також майно, яке ввозиться в Україну іноземними інвесторами за договорами про спільну інвестиційну діяльність.

II. Удосконалення механізмів адміністрування шляхом внесення змін до законодавства, а саме:

до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у частині забезпечення обов'язкової участі у зазначеному процесі податкових органів;

законодавчо врегулювати питання щодо заборони зняття з обліку у ДПА підприємств-банкрутів до проведення комплексної документальної перевірки;

розробити механізм щодо перевірки законності формування інвестиційних доходів Держкомісією з цінних паперів та фондового ринку, із визначенням органів, які здійснюватимуть такі перевірки та підстави для їх проведення.

Крім того, вищезазначені проблеми (пропозиції) можуть бути розв'язані шляхом врахування відповідних положень у проекті Податкового та Митного кодексів.

Міністр В.Пинзеник