Головна сторінка -
Аудит
-Міжнародні стандарти аудитуМіжнародні стандарти аудитуДивіться також: Призначення й класифікація міжнародних стандартів аудиту Міжнародні стандарти аудиту (англійською мовою) Підтвердження оцінних значень у ході аудиту (МСА 540) Використання результатів роботи іншого аудитора (МСА 600) Аудиторський висновок про фінансову звітність (МСА 700) Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення (МСА 800) Поняття й види аудиторських доказів (МСА 500)11 березня 2008 / Залишив(ла):Admin
Аудиторські докази — це інформація, отримана при формулюванні висновків, на яких ґрунтується думка аудитора. До них ставляться первинні документи, бухгалтерські записи, інша підтверджувальна інформація. МСА розглядають основні аспекти аудиторських доказів у стандарті МСА 500 «Аудиторські докази». Ціль МСА 500 — установлення стандартів і надання керівництва відносно кількості і якості аудиторських доказів, необхідних у ході аудиту фінансової звітності. Аудиторські докази повинні бути достатніми для формулювання розумних висновків, на яких ґрунтується думка аудитора. Докази збираються за кожним твердженням, нерідко один доказ може підтвердити кілька затверджень. У ході одержання аудиторських доказів може використовуватись тестування засобів контролю, а також проводитись аудиторські перевірки за істотою. Тестування засобів контролю — тестування, проведені з метою одержання аудиторських доказів, що характеризують ефективність функціонування систем бухгалтерського обліку й систем внутрішнього контролю. Процедури перевірки по суті — це процедури, які виконуються з метою одержання достатніх аудиторських доказів для виявлення істотних фальсифікацій у фінансовій звітності. Ці процедури можуть здійснюватися у вигляді детальних тестів господарських операцій і аналітичних процедур (МСА 520). Тестування коштів контролю проводитися для підтвердження оцінки ризику системи внутрішнього контролю, а процедури по суті - для перевірки передумов, на підставі яких підготовлена фінансова звітність. Достатніст ь- належних аудиторських доказів являє собою кількісну міру зібраних у ході аудиту доказів. Звичайно аудитор опирається на докази переконуючі, але не вичерпні по характеру. Доречність — це якісна властивість аудиторських доказів, що використовується в ході перевірки. На думку аудитора впливає: - аудиторська оцінка характеру й величини невід'ємного ризику на рівні фінансової звітності й на рівні сальдо рахунків; - характер систем бухгалтерського обліку, системи внутрішнього контролю й оцінка ризику коштів контролю; - істотність перевіряємої статті або статей; - попередній досвід; - результати аудиторських процедур, у т.ч. по виявленню шахрайства; - джерела й достатність наявної інформації. При одержанні аудиторських доказів шляхом процедур перевірки по суті, аудитор повинний розглянути їхню достатність із метою підтвердження передумов підготовки фінансової звітності. Передумови підготовки фінансової звітності — це, по суті, думка керівництва підприємства, яке перевіряється що в явній і неявній формі виражено у фінансовій звітності. Передумови підготовки фінансової звітності можуть бути розбиті на наступні категорії: Існування — підтвердження існування активу або зобов'язання на певну дату; Права й обов'язки — підтвердження приналежності активів і зобов'язань суб'єктову на певну дату; Виникнення — підтвердження того, що операції звітного періоду ставляться до суб'єкта; Повнота — підтвердження повноти інформації, відбитої у фінансовій звітності; Вартісна оцінка — підтвердження належної вартісної оцінки елементів фінансової звітності; Точний вимір — підтвердження правильної кількості відбиття операцій і віднесення доходів і видатків до потрібного періоду; Подання й розкриття — розкриття й класифікація статей відповідно до основних принципів фінансової звітності. Аудиторські докази збираються по кожній окремій категорії передумов, і наявність однієї з них не може компенсувати відсутність іншої. По джерелах докази діляться на: • отримані від підприємства, що перевіряється - внутрішні; • отримані з інших джерел - зовнішні. По характеру розрізняють наступні аудиторські докази: • візуальні - результати огляду, спостереження; • документальні - інформація, отримана з паперових, електронних і інших носіїв; • усні - отримані при опитуваннях персоналу або у формі заяв керівництва. При оцінці надійності доказів варто враховувати чотири правила: 1) докази, отримані із зовнішніх джерел, надійніше отриманих із внутрішніх джерел; 2) докази, отримані із внутрішніх джерел, більш надійні, якщо системи бухгалтерського обліку й внутрішнього контролю ефективні; 3) докази, зібрані аудитором, надійніше доказів, наданих суб'єктом; 4) докази у формі документів і письмових заяв надійніше заяв, представлених в усній формі. Якщо докази, отримані з різних джерел, суперечать один одному, аудитор повинний провести додаткові процедури з метою з'ясування реального стану справ. Якщо є серйозні сумніви із приводу істотного затвердження, аудитор повинний одержати достатні й доречні докази для усунення таких сумнівів. Якщо це не вдається, то він повинний виразити умовно-позитивну думку або відмовитися від вираження думки. МСА 500 „Аудиторські докази” установлює наступні процедури одержання доказів: 1. Інспектування — перевірка записів, документів або матеріальних активів. У ході інспектування можна одержати аудиторські документальні докази різного ступеня надійності: • створені третіми сторонами й перебувають у них; • створені третіми сторонами, але перебувають у суб'єкта; • створені суб'єктом і перебувають у нього. 2. Спостереження — вивчення процесів або процедур, виконуваних іншими особами. 3. Запити й і підтвердження — пошук і одержання інформації в обізнаних осіб у межах або за межами суб'єкта. Запити можуть бути письмовими або усними. 4. Підрахунок — перевірка точності арифметичних розрахунків або виконання самостійних розрахунків. 5. Аналітичні процедури — аналіз значимих показників і тенденцій. Версія для друку Коментарів: 0 |
Вхід
Пошук у статтях та новинах
Курси валют на 21.11.2024
|